HISTORIC ROLE OF CHINA IN INTERNATIONAL DEVELOPMENT

В статті розглянуто еволюцію політики Китаю щодо участі в міжнародному розвитку, а також представлено періодизацію основних етапів розвитку міжнародних відносин Китаю зі світом. Встановлено, що міжнародне співробітництво та участь Китаю в міжнародному розвитку забезпечили Китаю світове визнання та міжнародний авторитет. В результаті аналізу політики міжнародного співробітництва були виявлені основні пріоритети, напрямки та заходи політики міжнародного співробітництва Китаю. Після утворення Китаю керівництво країни надавало перевагу співробітництву Китаю з СРСР та країнами що розвиваються. Якщо через співпрацю з СРСР Китай залучав технології, кредитні ресурси та спеціалістів, то співпрацюючи з країнами що розвиваються, Китай надавав новим незалежним країнам міжнародну допомогу. Через розбіжності в політичних поглядах між СРСР та Китаєм щодо стратегії розвитку та зовнішньополітичних пріоритетів, відносини між СРСР та Китаєм згортаються. Як наслідок Китай проголошує політику «неприєднання». Важливу роль у формуванні позитивного іміджу Китаю на міжнародній арені відігравали публічна дипломатія. По мірі зміцнення позицій Китаю в світі, також змінюється і тактика міжнародного співробітництва Китаю з країнами що розвиваються. Поступово Китаю перетворюється з донора на глобального інвестора. Китай стає активним прихильником посилення процесу глобалізації світової економіки. Встановлено, що керівництво Китаю пов’язує майбутнє Китаю з посиленням його участі в глобальному управлінні. Політичні кола Китаю вважають, що світ потребує більшої політичної координації, фінансової інтеграції, інфраструктурної зв’язаності, неупередженої торгівлі та міжлюдських стосунків. Своє бачення щодо глобального управління Китай реалізує у глобальній ініціативі «Один пояс, один шлях». Майбутнє людської цивілізації Китай бачить у спільному розвитку та створенні світової спільноти єдиної долі.

The article considers the evolution of China’s policy of participation in international development, as well as the periodization of the main stages of development of China’s international relations with the world. It is established that China’s international cooperation and participation in international development have provided China with world recognition and international prestige. As a result of the analysis of the policy of international cooperation, the main priorities, directions and measures of the policy of international cooperation of China were revealed. After the formation of China, the country’s leadership preferred China’s cooperation with the Soviet Union and developing countries. If through cooperation with the USSR, China attracted technology, credit resources and specialists, then by cooperating with developing countries, China provided international assistance to the newly independent countries. Due to differences in political views between the USSR and China on development strategy and foreign policy priorities, relations between the USSR and China were frozen. As a result, China is declaring a policy of «non-alignment». Public diplomacy played an important role in shaping China's positive image in the international arena. As China’s position in the world has strengthened, so do China's tactics of international cooperation with developing countries has also changed. Gradually, China has been transforming from a donor to a global investor. China is becoming an active supporter of the intensification of the globalization of the world economy. It’s revealed China's leadership has been linked China’s future with increased involvement in global governance. China's political circles believe that the world needs greater political coordination, financial integration, infrastructural connectivity, impartial trade and human relations. China is pursuing its vision of global governance in the «One Belt, One Road» global initiative. China sees the future of human civilization in the joint development and creation of a world community of a common destiny.