Przedmiotem artykułu jest przedstawienie zagadnienia możliwości zastosowania podstępu podczas przesłuchania policjanta przez rzecznika dyscyplinarnego w ramach prowadzonego postępowania dyscyplinarnego. Kwestia odpowiedzialności dyscyplinarnej policjantów nie budzi wątpliwości, gdyż Policja jako zawód zaufania publicznego musi spełniać wyższe standardy moralne. Dlatego też występowanie tego rodzaju odpowiedzialności jest zasadne. Należy jednak pamiętać, że prowadzenie postępowania dyscyplinarnego nie może być dowolne, musi podlegać gwarancjom konstytucyjnym. Pierwszą kwestią, która została zbadana, jest możliwość odpowiedniego zastosowania przepisów Kodeksu postępowania karnego dotyczących warunków przesłuchania obwinionego, jako że ustawa resortowa w tym zakresie milczy, a odesłanie w niej zawarte do przepisów K.p.k. jest ograniczone i nie zawiera uregulowań w tym zakresie. Posłużono się metodą dogmatyczno-prawną, która doprowadziła do sformułowania wniosku, że na zasadach analogii legis dopuszczalne jest odpowiednie stosowanie przepisów o przesłuchaniu obwinionego z K.p.k. do postępowania dyscyplinarnego policjantów, a co za tym idzie, zdaniem autorki, możliwe jest stosowanie podstępu w sposób limitacyjny, uzależniony od indywidualnej sprawy.
The subject of this article revolves around the issue of the admissibility of the use of deception during the interrogation of a police officer by a disciplinary ombudsman in the course of disciplinary proceedings. The issue of the disciplinary responsibility of police officers is not in question, as the police – as a profession of public trust – must meet higher moral standards. Therefore, the existence of this type of accountability is justified. Nevertheless, it is important to remember that the conduct of disciplinary proceedings cannot occur on a discretionary basis and must be subject to constitutional guarantees. The first aspect examined was the possibility of the application of appropriate provisions of the Code of Criminal Procedure, which relate to the conditions of interrogation of the accused, as the ministerial act does not provide any information in this respect and the reference to the provisions of the aforementioned Code is limited and does not contain any regulations in this respect. The use of a dogmatic-legal method led to the conclusion that based on the principles of the legis analogy, it is permissible to appropriately apply the provisions on the interrogation of the accused contained in the Code of Criminal Procedure during the disciplinary proceedings of police officers. According to the author, it is consequently possible to apply deception in a limiting manner, depending on the individual case.
Предметом настоящей статьи является изложение вопроса о возможности использования уловки в ходе допроса сотрудника полиции дисциплинарным уполномоченным в рамках дисциплинарного производства. Вопрос о дисциплинарной ответственности в данном случае не вызывает сомнений, поскольку сотрудники полиции, как представители профессии общественного доверия, должны соответствовать более высоким моральным стандартам. Поэтому существование данного вида ответственности является законным. Однако следует помнить, что ведение дисциплинарного производства не может быть произвольным и должно подчиняться конституционным гарантиям. Первый вопрос, который был рассмотрен – это возможность надлежащего применения положений Уголовно-процессуального кодекса об условиях допроса обвиняемого, поскольку ведомственный закон в этом отношении ничего не говорит, а содержащаяся в нем ссылка на положения Уголовно-процессуального кодекса ограничена и не содержит норм относительно этой области. В статье использован догматико-правовой метод, который позволил сформулировать вывод о том, что согласно принципам аналогии legis допустимо надлежащее применение положений о допросе обвиняемого из Уголовно-процессуального кодекса также к дисциплинарным производствам в отношении сотрудников полиции, и поэтому, по мнению автора, можно применять уловку в ограничительном порядке, в зависимости от конкретного случая.
Предметом статті є представлення питання про можливість застосування підступу під час допиту поліцейського дисциплінарним речником у рамках дисциплінарного провадження. Питання дисциплінарної відповідальності поліцейських не викликає жодних сумнівів, адже Поліція, як професія, яка користується суспільною довірою, має відповідати вищим моральним стандартам. Тому наявність такого
виду відповідальності є виправданою. Проте слід пам’ятати, що здійснення дисциплінарного провадження не може бути свавільним і відбуватися з урахуванням конституційних гарантій. Перше питання, яке розглядалося, це можливість належного застосування положень Кримінально-процесуального кодексу щодо умов допиту обвинувачених, оскільки відомчий акт про це нічого не говорить, а посилання в ньому
на положення Кримінально-процесуального кодексу є обмеженим і нерегульованим у цьому відношенні. Використано догматично-правовий метод, який допоміг сформулювати висновок про допустимість на підставі законодавчої аналогії належного застосування положень КПК про допит обвинуваченого до дисциплінарного провадження поліцейських, і, таким чином, на думку автора, можна обмежено використовувати підступ, залежно від конкретної справию.
