MIĘDZY GONZO A DOKUMENTEM HISTORYCZNYM. O STATUSIE GENOLOGICZNYM REPORTAŻU ЗВІТ ЗА СЕРПЕНЬ’14 ANDRIJA SOWY (PŁOCHISZA)

The urgency of this paper is conditioned by the importance for the Ukrainian literary process of examining the peculiarities of literary works devoted to the Russian-Ukrainian war (2014–?). In the article, the author reviews the genre status of Andriy Sova’s Zvit za serpen ‘14. The research indicates the syncretic character of Sova’s reportage and reconstructs the social and cultural conditions for the creation of the text. In addition, the author draws attention to the language of reportage (idiostyle), which is saturated not only with emotions, but also with technical and military terminology. It was found that Zvit za serpen ‘14 contains a specific chronotope conditioned by the dynamics of events in 2014. Another important aim of the research was to investigate how Sova strengthens the reference pact with the reader. As a result, it was recognized that Sova’s strategy is to declare the truth (“I am describing only what I have seen”), frequent quoting of other soldiers, as well as posting photos, which strengthens the documentary character of the book.

Актуальність цього дослідження зумовлена важливістю для українського літера-турного процесу вияву своєрідності літературних творів, що присвячені проблематиці росій-сько-української війни (2014–?). Мета наукової розвідки — здійснити аналіз жанру репортажу Андрія Сови (Плохіша) Звіт за серпень ‘14. Унаслідок здійсненого дослідження не лише з’я-совано тип жанру аналізованого тексту, що має гібридний, синкретичний характер, оскільки поєднує різні, часто гетерогенні жанрові ознаки, але й визначено специфіку суспільного та культурного контекстів, що призвели до його виникнення. Охарактеризовано систему ознак ідіостилю Андрія Сови (Плохіша), до яких належать: суб’єктивізм, емоційність, схильність до вживання професіоналізмів тощо. Крім того, розкрито структуру текстового хронотопу дослі-джуваного тексту, що зумовлена динамікою подій 2014 року. У розвідці виявлено й основну письменницьку стратегію, за допомогою якої відбувається “зміцнення” референційного пактуавтора із читачем; простежуємо наявність безпосередніх відавторських заяв декларативного характеру, як-от: “пишу лише те, що бачив”, розлогих прямих цитувань учасників боїв, залучення візуального ряду у вигляді фотографії, що ілюструє документальний характер видання.